Геологія, рельєф та корисні копалини

Живописність природи в першу чергу завдячує гірському рельєфу території району. На його території виділяють п’ять орографічних областей:  Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.

Найвище і найпривабливіше гірське пасмо – це звичайно Чорногора. Це про неї відомий фольклорист і етнограф Гнат Хоткевич у  повісті “Камінна душа” загадково писав, що вона є “таємницею всіх річок і потоків, і всіх народних казок, страшних переказів, легенд і ідеалів. Ось гніздо дощів. Хранилище снігу. Віковічне притулисько всіх озимнених і надто гарячих!.. От де всі оті “Нечисті місця”, “Прокляті озера”, “Чортівські доли” , “Дідчі верхи”, всі зарослі непроходимим жерепом страшні полонини, зі схованками для  ведмедів, диких кабанів і опришків”. На території району розташувалися тільки її південно-східні схили з вищими вершинами: г.Бребенескул (2036м.) – друга за висоті вершина Українських Карпат, г. Піп Іван (2022м.) –третя по висоті в Карпатах і на Україні, г.Ребра (2001м.) та Менчул (1999м.) – відповідно шостою і сьомою вершинами України в висотній ієрархії. Крім них увагу привертають г. Смотрич (1894м.) , г. Вухатий Камінь (1858м.)г. Дземброня (1887м.) та г. Шпиці (1864м.)

Головний хребет Чорногори складений глибоководними осадковими породами крейдового і палеогенового періодів – так званим флішем, до складу якого входять аргеліти, алевроліти, пісчаники; рідше мергелі, гравіліти і конгломерати, що рівномірно перешаровуються. Чорногірські пісчаники при вивітрюванні утворюють кам’янисті, іноді глибові розсипи. Вони зустрічаються на вершинах Піп Іван (2022м.), Шурин (1772м), Шпиці(1864м.)
Живописність Чорногори обумовлюється справжнім альпійським рельєфом: збереженими тут ще з дольодовикових часів формами плейстоценового зледеніння, які зараз красуються на наших схилах в формі своєрідних , моренних валів, висячих долин, цирків, карів, трогів, амфітеатрів, котлів та інших польодовикових форм рельєфу.

Другим по висоті і гірським пасмом району є Чивчинський кристалічний масив, що розташувався на стику Верховинського району і Румунії і є північно-західним продовженням Мармароського масиву Східних Карпат. Чивчини складаються з кристалічних сланців, гнейсів, кварцитів, вапняків, доломітів  мармуру та інших гірських порід не осадкового походження. Це єдиний в Українських Карпатах (крім Рахівських гір) масив, який ніколи не був дном океану ще задовго до формування Карпатської гірської системи.
Вищою вершиною цього хребта є гора з такою ж назвою – Чивчин, висотою в 1766 м. над рівнем світового океану. Не відстають в своїй індивідуальній красі і висоті і інші вершини Чивчинського хребта: г. Коман(1723м.), Велика Будашевська(1677м.),г. Лустун (1626м.) та г. Стіг(1654м.)

Третім за висотою гірським пасмом Верховинщини є Гринявські гори. Вони розташувалися симетрично Чивчинам відносно долини Чорного Черемоша і простягаються від його правих берегів (від села Красник) до витоків Чорного і Білого Черемоша в тому ж південно-східному напрямі, який характерний для всіх східно-карпатських хребтів. Спочатку хребет вимальовується своїми вершинами Крента (1359м.), Змієнська (1356м.)., Ростіцка (1513м.) та Скупова (1579м), далі йде незначне зниження хребта після чого він знову піднімається до такої ж висоти : г. Тарниця (1553м) та г. Баба Лудова( 1586м), яка і є найвищою в Гринявських горах.

Паралельно Чорногорі на північному сході від неї простягнувся на  12-13 кілометрів невеличкий гірський хребет, який наче відділяє її від Покутсько- Буковинських Карпат. Це Кострича з однойменними вищими вершинами – Кострича (1585м.) та Кострич (1544м.) Даний масив хоч і займає невеличку територію району – проте є четвертим по висоті його масивом. А все ж таки більшу частину території Верховинського району займають Покутські гори, які є складовою частиною Покутсько-Буковинських Карпат.
Свідками складного тектонічного і морфологічного розвитку території Покутських Карпат є ступінчатість і ярусність рельєфу. Всі паралельні і витягнуті в традиційному для Східних Карпат південно-східному напрямку хребти представляють собою порівняно правильні антикліналі, ядро яких складається з ямнецьких пісковиків і інших міцних порід, які утворюють на вершинах чи не всіх хребтів великі куполоподібні  плити казково-красивих форм. Такими живописними валунами з ямнецького пісковику прикрашені і г. Писаний Камінь (1221м.), і г. Синиці (1186м.), і г. Біла Кобила (1477м.), і г. Безвідне (987м.) А в цілому хребти мають порівняно спокійну лінію поверхні.

Покутські Карпати це перш за все система паралельних невисоких хребтів з широкими гребенями і крутими схилами.
Північно-східною межею району є Буковецький хребет з його двома невеличкими масивами. Північний масив представлений вершинами Чорний Грунь (1385м.) та Ігрець (1311м.), а південний – вершинами Писаний Камінь (1221м.) та Копілаш(1150м.) Та найвищі вершини Покутсько-Буковинських Карпат зосереджені не тут а в хребті, що простягся поруч параленьно. Це вершини г. Біла Кобила (1477м.), Хега Габорянська (1444м.), г. Грибкова (1287м.) та інші. Гора Біла Кобила є другою вершиною по висоті в усіх Покутсько-Буковинських Карпатах.

На відміну від інших гірських і рівнинних районів області Верховинський район не багатий на корисні копалини. Це в першу чергу пояснюється відсутністю розвіданих тут запасів нафти і попутного природного газу, які є основними викопними природними ресурсами Українських Карпат. Однак деякі ресурси частково задовільняють місцеві потреби.
Основою підземних запасів є мінеральні води, на які так багаті надра району. Тут виявлено більш ніж 100 джерел мінеральних вод, більшість з яких безумовно мають унікальні лікувальні властивості. На жаль досліджена з них тільки десята частина, але це дає можливість говорити при цілющі властивості мінеральних джерел в передгір’ях Чивчиських гір. Перший так званий купелевий заклад в селі Буркут був відкритий ще за часів Австро-Угорщини ще в позаминулому столітті. Дослідники стверджують, що мінеральна вода “Буркут” за своїми властивостями нічим не поступається славнозвісному “Боржомі”. Не менш унікальним є джерело природно-столової мінеральної води “Верховинська”, яке експлуатується вже майже 40 років. Чекають на дослідження і десятки сірководневих джерел розкиданих по всій території району.
Не менш важливим ресурсом серед корисних копалин є будівельні матеріали, більшість з яких зосереджена в долинах Чорного та Білого Черемошів. Це вапняки, пісчаники, гіпси, мергелі, гравій, галька, глини, піски і т.п. Наявні запаси повністю забезпечують місцеві потреби в них для будівництва доріг, мостів, житла та інших споруд.
В верхів’ях Чорного Черемошу на поверхню виходять сильно графітизовані сланці, серед яких місцями зустрічаються зразки з великою місткістю графіту.
А справжньою коморою підземних корисних копалин є Чивчинські гори, де вже давно геологами були відкриті великі запаси родоніту, мармуру та золотомістських гірських порід.